Нам є ким пишатись: Володимир Броніславович Білінський

     Днями в селищі Дунаївці побував Володимир Білінський - український письменник, краєзнавець, дослідник історії, лауреат Премії ім. Івана Франка, автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська» та «Україна-Русь».

      Володимир Броніславович народився 18 травня 1936 року в селищі Дунаївцї. У 1959 році закінчив факультет «Мости і тунелі» Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту.

      За розподілом поїхав працювати до Казахстану. З 1959 по 1996 року жив і працював у Караганді, де пройшов шлях від майстра до заступника начальника Главку. Будував мости на Казахстанській магнітці, на каналі Іртиш — Караганда, на шахтах Карагандинського вугільного басейну, на всіх автомагістралях і залізницях Центрального Казахстану. Під його керівництвом зведено мости у Караганді, Павлодарі, Кокчетаві, Темір-Тау, Джезказгані, Балхаші, Екібастузі, Шахтинську та у інших містах.

      З 1982 року працював у системі Мінважбуду Казахстану на посадах заступника начальника Главку та начальника Главку. Був членом Колегії Держбуду Казахстану.

      У 1999 році повернувся в Україну. Проживає в Києві. Часто відвідує з презентаціями та лекціями міста України, зокрема, Тернопіль, де зустрічається з містянами, учнями шкіл та виш.

      Не оминув і Володимир Білінський нашу школу. В актовому залі зібралися старшокласники шкіл нашої громади, бібліотекарі, клубні працівники та старости сіл. На зустріч письменник прибув із Головою Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників України  Петром Малішем та директором Хмельницького обласного літературного музею Василем Горбатюком.

      Під час заходу краєзнавець згадав свої дитячі та юні роки в селищі Дунаївці. Про те як закінчив селищну школу  і продовжив навчання в Удріївецькій сільській. Як ходив з друзями на комбінат хлібопродуктів  у кіно. Згадав і своїх однокласників, які досі проживають в селищі Дунаївці: Броніслава Ясінська, Сигізмунд Чоловський та інші. Він зазначив, що це були дуже важкі післявоєнні роки, але, водночас, і незабутні.

       За фахом мостобудівельник, а за покликом - історик значну частину свого життя присвятив  науковій роботі. Для написання своїх книг він опрацював багато літератури серед якої були дуже авторитетні енциклопедичні словники і монографії 19 і початку 20 століття, матеріали про Золоту орду з арабських творів, збірники літописів, археологічні та лінгвістичні дослідження дуже поважних науковців і дослідників, а також спеціалізовані наукові праці, що закриті в московських архівах наукових інститутів.

       У своїй творчості Володимир Броніславович стверджує що  Росія ніколи не була для нас "старшим братом" і що по наказу   Петра І  і Катерини ІІ була переписана справжня історія Російської імперії.

      – Для багатьох сьогодні не є секретом те, що українці сформувалися на базі слов’янських племен, а росіяни – на базі фінських племен. Факти свідчать про те, що росіяни протягом віків були підданцями золотоординців, жили за їхніми законами й зазнали змішування крові та звичаїв. Отже, Росія  ніколи не була слов’янською країною. Історія Росії фальсифікувалася з метою підвищення великороського народу й применшення ролі інших націй, зокрема й української.  Багато років-десятиліть-століть історики культивували, а ми вчили історію династії Романових, яка потім плавно трансформувалася в історію СРСР. Ця історія, як відомо, базувалася на концепції, згідно з якою Київська Русь була “спільною колискою трьох братніх народів” – російського, білоруського і українського.  Крім того, в обіг був навмисно введений термін “Київська Русь” – щоб потім “зробити” і ввести в обіг інші “Русі”. Але Русь була одна – з центром в Києві. Це була держава, яка об’єднувала виключно слов’янські землі. Землі ж, які потім сталі Московією, не входили в Давньоруську державу, хоча спочатку царські, а потім радянські історики цього дуже хотіли. І досягли свого – в навчальні курси з історії було внесено багато неправди, якщо не сказати нахабної вигадки.

       По закінченні заходу Володимир Білінський подарував шкільній бібліотеці свої нові книги, та зазначив, що зовсім скоро світ побачить його нова книга «Білі журавлі» перша частина якої буде під назвою «Стара фортеця. Станція Дунаївці».