СПРАВИ ВЕРШИТИ – НЕ ГАЇВКИ ВОДИТИ

    Цією непрописною істиною мудро користуються в Дунаєвецькій селищній ОТГ від початку її створення. До речі, на цей шлях тут стали одними з перших в Україні й об’єднали одинадцять старостинських округів, у яких мешкає понад 10,5 тисяч осіб. А у великій громаді відповідні й потреби. Відтак, крок за кроком розв’язуються найнагальніші проблеми, які визрівали десятиліттями.

         Вода

      Для жителів станції Дунаївці вона давно є великим головним болем. Існуючий водогін вже не один рік перебуває у катастрофічному стані і просто ремонтувати його — марна справа. Тим паче, що старі труби прокладені вкрай хаотично, часто проходять людськими городами, а схем цієї мережі давним-давно годі й віднайти. Тож в аварійних випадках непереливки всім: і населенню, і, тим паче, комунальникам.

    Кардинально змінювати ситуацію взялися минулого року. Очільник Дунаєвецької селищної громади, людина з багатющим досвідом у царині самоврядування Антон Петрович Камінський розповідає:

        -Щоб мати змогу забезпечити безперебійне та якісне постачання людям питної води, минулого року ми розпочали реконструкцію мережі, освоївши майже п’ять мільйонів гривень, на які закупили труби. А вже тепер ведеться повномасштабне будівництво водогону, буде встановлена й водонапірна вежа, яка дозволить під’єднати крім інших ще й п’ятиповерхівки селища. Досі вони були з водою лише завдяки місцевому комбінату хлібопродуктів. На цей грандіозний за нашими мірками проект цьогоріч знадобиться більше дев’яти мільйонів гривень, 1,8 мільйона з яких передбачені у місцевому бюджеті, решта коштів — субвенція Державного фонду регіонального розвитку.

       Триває реконструкція водопровідної мережі і в селі Підлісний Мукарів, протяжність якої складає півтора кілометра. На це буде витрачено понад 250 тисяч гривень.

    Теж саме відбувається і в селі Малий Карабчіїв, де водопровід прокладається спільними силами: за кошти селищної ради, місцевих інвесторів, жителів села та за підтримки народного депутата України Олександра Гереги.

       ЦНАП

        Селищу вкрай не вистачало Центру надання адміністративних послуг, бо багато різних відділів і служб розкидані по всіх його куточках, що дуже незручно для громадян. Та все змінюється на краще. Тому перший заступник Дунаєвецького селищного голови Станіслав Грушкевич із задоволенням провів екскурсію на будівництво, яке передбачає й суттєве оновлення адміністративного приміщення ради. За його словами, до цього часу не мали де навіть сесії проводити — шукали прихистку в шкільній актовій залі. Тож уже невдовзі після завершення центру й розширення адмінбудинку подібні незручності для простого люду та його спікерів-депутатів мають зникнути.

     Освіта

         На неї у Дунаєвецькій селищній ОТГ фактично спрямовують 65 відсотків усіх наявних коштів. Позаминулого року перекрили дах у Лошковецькій загальноосвітній школі, торік — у Томашівській. На черзі — капітальний ремонт Міцівецької ЗОШ І-ІІ ступенів, який передбачає утеплення фасаду й оновлення харчоблоку.

          А загалом, як розповів педагог за фахом, а нині секретар селищної ради Віталій Радецький, за останній час освітні заклади громади дуже змінилися у кращий бік. Так, вдалося облаштувати 13 мультимедійних класів, у дитячих садках і школах повсюдно встановлюють дитячі спортивні й ігрові майданчики, оновлюються меблі та інвентар тощо. Наразі з шістнадцяти населених пунктів хлопчиків і дівчаток на навчання підвозить сім шкільних автобусів. У планах придбання ще одного.

       Чи бути надземному переходу?

        Це питання ніяк не дає спокою голові Антону Камінському та усій його команді. Справа в тому, що залізничне полотно, по суті, розділяє селище навпіл. З одного боку — школа, лікарня, з іншого — центр, дитсадок, селищна рада, залізничний вокзал. І якраз вранці, коли діти поспішають на навчання, на коліях — назустріч один одному — два-три вантажних потяги одночасно. Уявляєте, як непросто їх оминути і як переживають щоразу батьки? Тому в найближчих планах громади записане будівництво сучасного безпечного надземного переходу через колії. І перші кроки вже зроблені, зокрема, замовлена розробка проектно-кошторисної документації у місті Дніпрі, яка уже пройшла всі необхідні погодження. Знадобляться і чималі кошти, аби втілити задумане в життя. За попередніми підрахунками, всі роботи потягнуть щонайменше на 18 мільйонів гривень, а тому самотужки впоратися із проблемою громаді аж ніяк не під силу.

         До речі, Антон Камінський зазначає, що з кожним роком державні субвенції зменшуються. Якщо на початку їх отримали в межах восьми мільйонів у національній валюті, то цьогоріч сума скоротилася до майже чотирьох мільйонів. І хоч місцева казна наповнюється справно (лише за перший квартал виконання селищного бюджету перевищило 118 відсотків завдяки таким найбільшим платникам податку, як Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів, Кам’янець-Подільський лісгосп, товариства «ЛВН Лімітед», «Студениця», «Енселко-Агро», «Мрія Фармінг Поділля», санаторію «Світанок» та інших), коштів на всі нагальні потреби все одно бракує. Тож за рахунок державних субвенцій цього року ще планують провести капітальний ремонт вуличного освітлення в найдальшій точці ОТГ — селі Морозів — протяжністю 5200 метрів, а також підготувати проект вартістю майже мільйон гривень щодо створення округу безпеки, який передбачає придбання пожежної техніки, обладнання та спорядження для особового складу.

       Разом з тим власними силами дуже багато справ зроблено для благоустрою населених пунктів, придорожніх лісосмуг, доріг, кладовищ. Нещодавно виготовили понад чверть сотні контейнерів для сміття, які поки що встановлені у громадських місцях, але надалі з’являться і в приватному секторі. Торік придбали сміттєвоз.

              А скільки ще планів, надій, сподівань! Хай обов’язково збудуться, бо такі громади воістину на це заслуговують.

Лариса Гнатишко