22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Це одна із найбільш сумних дат у нашій історії. Саме цього дня 1941 року о 4-й год. ранку без оголошення війни фашистська Німеччина та її союзники напали на Радянський Союз.

Щороку ми згадуємо про тих, хто так і не повернувся з війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював перемогу. Про тих, хто прийняв на себе цей страшний удар в роки Другої світової війни і про тих, чиї життя були покалічені та зруйновані іншими людьми.

Не було такої родини, яка б не зазнала втрат і поневірянь. Загарбники зруйнували міста і села, фабрики і заводи – все, що було створене нелегкою працею, зусиллями кількох поколінь. У боях загинуло багато синів та дочок України, вороги вбивали та катували мирних жителів, вивозили юнаків та дівчат на роботу до Німеччини.

День скорботи і пам’яті про жертви війни в Україні сьогодні набуває все більш глобального значення, тому що жертви війни – це не десь… не там…, а вже поруч, і вони повторюються… Сьогодні, у цей день, ми маємо не поклонитися солдатам української армії, що стримують ворога на Сході нашої держави.

«Ми пам’ятали, пам’ятаємо й будемо пам’ятати», - так ми говоримо своїм дітям. Ми передаємо спогади про цю трагедію із покоління в покоління. Ми закріпили пам’ятну дату 22 червня в наших серцях. Вона є в наших національних календарях.

Ми навчилися вірити і любити – любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це! У День скорботи, пам’ятаємо, сумуємо, віримо, та складаємо долоні у молитвах до Всевишнього за наших героїв …